Проблеми з військово-технічним забезпеченням на додаток до поразок російської окупаційної армії у боях з ЗСУ ускладнюють становище путінського режиму. Водночас , на тлі російської агресії офіційному Києву вдалося досягти певних успіхів у розвитку співпраці з лідерами міжнародного ринку озброєнь. Це дуже важливий чинник за наявності загрози затягування воєнних дій. Як відомо, будь-яка перемога на фронті кується у тилу. Це зокрема. означає, що будь-яке власне виробництво озброєнь краще ніж разові поставки союзників у рамках партнерських програм. У свою чергу, російський військово-промисловий комплекс (ВПК), як і вся російська армія, по суті виявився горезвісним Колосом – велетнем на глиняних ногах. Але розслаблятися та пити шампанське рано: Кремль намагається компенсувати слабкість свого ВПК так само за рахунок розширення зв'язків з іншими країнами. Чехія та інші Держконцерн "Укроборонпром" у другій половині листопада повідомив про домовленості з 6 країнами НАТО щодо спільного виробництва військової техніки та важких озброєнь. Серед них вказуються Польща, Чехія, Франція та Данія. Зокрема, про партнерство з Чехією вдалося домовитись у рамках зустрічі президента України Володимира Зеленського з чеським прем'єром Петром Фіалою у Києві 31 жовтня. І вже 10 листопада " Укроборонпром" підписав угоду про створення кластеру спільних підприємств із міжурядовим агентством оборонного співробітництва AMOS Міноборони Чехії. Головна "фішка" документа – збільшення виробництва боєприпасів (стрілецьких та артилерійських) для української армії на наявних виробничих майданчиках. Плюс створення в Україні нових підприємств із випуску снарядів та патронів на основі чеських технологій. Також передбачається створення спільних сервісних центрів із ремонту військової техніки. Але це все-таки більш другорядний пункт порівняно з виробництвом боєприпасів. Хоча також дуже важливий. Щільність артилерійського вогню в нинішній війні дуже висока. Відповідно, і витрата снарядів теж позамежна. І навіть величезні запаси боєприпасів калібру 122 і 152 мм, що дісталися ЗСУ у спадок від радянської армії, мають властивість колись закінчуватися. А власного виробництва в Україні не було, для СРСР їх виготовляли заводи на російській території. Але 4 листопада глава Міноборони Олексій Рєзніков повідомив про освоєння серійного випуску снарядів 122 і 152 мм та мін 120 мм на підприємстві "Укроборонпрому". "Я сподіваюся, що протягом кількох місяців вони реалістично збільшать свої обсяги", - сказав міністр. Очевидно, цьому мають сприяти домовленості з Чехією, яка є одним із найбільших світових експортерів боєприпасів. Їхні основні виробники – компанії Сеска zbrojovka та Excalibur Army. За підсумками 2021 р. експорт чеських озброєнь у грошовому еквіваленті становив $1 млрд, за даними Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем світу SIPRI. При цьому лише за січень–вересень п.р. постачання в Україну досягло $1,9 млрд, за даними Міноборони Чехії. У цьому контексті ще раз слід наголосити на важливості домовленостей із Чехією про спільне виробництво боєприпасів на українських заводах. Бо з погляду економіки це нічим не відрізняється, наприклад, від виробництва кондиціонерів. Це робочі місця для українських громадян, це замовлення суміжних підприємств (де теж є робочі місця), це податки до українського бюджету. А ще не треба витрачати дорогоцінну валюту, як у разі прямого імпорту. Війна як гальмо та прискорювач Про співпрацю з Данією змогли домовитись ще до повномасштабної війни. Причому ініціатором була данська сторона. За підсумками візиту міністра оборони Данії до Києва 18 грудня підписано відповідний меморандум. Данія запропонувала допомогу у посиленні військово-морського флоту України. Для цього документом передбачається будівництво багатоцільових катерів. Тобто. вони можуть використовуватися як ракетні, патрульні, рятувальні, штабні та артилерійські. Проектуванням займатимуться данські компанії, а українські суднобудівні підприємства отримають 50% виробничих замовлень. Але це проект довготривалий, на модернізацію флоту потрібні роки. До війни передбачалося, що перший катер буде спущений на воду в 2024 р. Тепер через повномасштабну агресію Росії ці терміни можуть зміститися. Є й інші значні спільні проекти у ВПК, які вимагають прискорення саме через російське вторгнення. Серед них – будівництво в Україні нового патронного заводу на заміну луганському. Відповідна угода із канадськими компаніями GL Munitions Inc. та Waterbury-Farrel "Укроборонпром" та ДАХК "Артем" підписали на початку червня минулого року. Угода передбачала розробку техніко-економічного обґрунтування проекту. І схоже, що він на цій стадії забуксував. В даному випадку через канадську сторону. Офіційне формулювання свідчить, що один із учасників проекту, компанія GL Munitions, змінила свою корпоративну структуру. Замість неї з'явилася компанія Gold Leaf Munitions з тією ж адресою Торонто, що раніше був у GL Munitions. Але вона не є стороною договору. Водночас очевидно, що радянські запаси стрілецьких боєприпасів (як і артилерійських) у ЗСУ колись закінчаться. Тому проект із канадцями гостро потребує активізації. Можливо, шляхом пошуку та залучення нових партнерів. Дуже бажано прискорити будівництво заводу для ремонту та виробництва ударних безпілотників Bayraktar TB2, раніше поставлених для ЗСУ турецькою компанією Baykar Makina. Договір був підписаний перед війною, 3 лютого. За словами О.Рєзнікова, Міноборони та турецька сторона вже підшукали відповідну земельну ділянку для майбутнього підприємства та оформили на неї всі необхідні документи. Зрозуміло, що від таких рутинних та формальних процедур нікуди не подітися навіть за умов війни. Але так само зрозуміло, що за умов війни ці речі треба максимально спростити. Раніше очікувалося , що завод почне працювати до кінця наступного року. Бажано хоч би на півроку раніше. У такому разі українській стороні як мінімум не доведеться чекати завершення дискусій між сенаторами та представниками президентської адміністрації у Вашингтоні: чи постачати для ЗСУ американські БПЛА MQ-1C Gray Eagle? Партнерство ізгоїв Військово-технічна підтримка Іраном російської агресії навряд чи стала несподіванкою для тих, хто зрідка читає міжнародні новини. Попередні роки росія активно сприяла розвитку іранської ядерної програми – метою якої, за даними американських спецслужб, є створення зброї масової поразки, а не мирна енергетика. Тим не менш, москва принаймні сил блокувала міжнародні санкції проти Ірану в Раді безпеки ООН. Тому логічно, що коли кремль звернувся до Тегерана із проханням допомогти з БПЛА, там недовго думали над відповіддю. Наскільки велика може бути роль БПЛА в сучасній війні, показали бойові дії в Нагірному Карабаху, які велися восени 2020 р. Тоді вірменська армія начисто програла насамперед завдяки масованому застосуванню азербайджанцями Bayraktar TB2. БПЛА успішно знищували танкові, піхотні та артилерійські підрозділи противника, позбавили вірменську сторону можливості налагодити постачання своїх передових частин боєприпасами, паливом та продовольством. Окупанти на озброєнні також мають кілька моделей БПЛА, з яких наймасовішим є "Орлан". На нього припадає близько 30% усіх російських військових БПЛА. Але він належить до легкого класу. При цьому російські військові експерти визнають безнадійну відсталість вітчизняних зразків порівняно із зарубіжними аналогами. Великі надії в Росії покладали на нову розробку, БПЛА "Оріон". Окупанти вперше використали його в Сирії у 2019 р. Але оскільки жодних результатів випробувань у бойових умовах Міноборони Росії не оприлюднило – слід логічний висновок, що вони виявилися, м'яко кажучи, невтішними. Тому кремль на тлі військових провалів в Україні попросив Іран (який уже багато років перебуває в міжнародній ізоляції з низки причин, включаючи спонсорування ісламського тероризму) саме про допомогу з безпілотниками. Іран має власні БПЛА, створені за західними зразками шляхом промислового шпигунства. Про використання агресором, зокрема. для ударів по енергетичних об'єктах неодноразово повідомляло раніше командування ЗСУ. Іранський ударний безпілотник Shahed-136 у польоті Проте до середини листопада, за даними Міноборони Великобританії, іранські БПЛА у рашистів майже скінчилися. Це з тим, що переважна частина переданих апаратів були одноразовими, включаючи Shahed-136. А вже наприкінці листопада ЗМІ з посиланням на джерела в американській розвідці повідомили про передачу іранських креслень та компонентів російській стороні для розгортання виробництва в Росії. Імовірним майданчиком слід вважати петербурзький завод компанії "Спеціальний технологічний центр", що випускає "Орлани". За оцінками західних спецслужб, налагодити серійне виробництво іранських БПЛА росіяни зможуть уже за кілька місяців. Тому з випуском турецьких Bayraktar в Україні ніяк не можна зволікати . Віталій Кримов, "ОстроВ"
